Тузла: наЄЕПнулись.

Цьогорічний жовтень виявився гарячим. Україна стала учасником серйозного міжнародного конфлікту, який фактично стає для нас моментом істини, можливістю остаточно прозріти від совєтсько-московського дурману. Або ми покажемо своє обличчя і нарешті повністю встанемо з колін, або... Про другий варіант говорити не буду. В Україні достатньо людей, щоб не допустити його. Чого, правда, не скажеш про нашу владу. От її поведінку доволі важко спрогнозувати. Чому виник конфлікт навколо Тузли? За яким сценарієм він далі розвиватиметься? На ці питання і спробуємо дати відповідь.

Після підписання угоди про створення Єдиного Економічного Простору між Росією, Україною, Білоруссю та Казахстаном більша частина нашої владної еліти переможно „трубіла” про величезні перспективи і вигоди майбутнього об’єднання, аж тут раптом ініціатор ЄЕПу і найбільш зацікавлена в ньому сторона – Росія – спровокувала конфлікт навколо о. Тузла, різко погіршивши тим українсько-російські відносини і поставивши під загрозу існування власний проект. Логічне питання – навіщо це Росії?!

Варіант перший. Російська влада, добившись великих успіхів по закабаленню України (маючи контроль над великою часткою української економіки, підписавши угоду про ЄЕП тощо) вирішила здійснити зухвалішу акцію, перевіривши реакцію України – як влади, так і народу. Тим більше, що нещодавно прецедент захоплення української території молдовськими прикордонниками на Дністрі був, а українська влада на це ніяк не прореагувала. Москва захотіла перевірити, наскільки поступливою є сьогодні Україна. Привід обрали вдалим – острів Тузла, який раніше був косою Таманського півострова. Але косу розмило море і острів був переданий Кримській області, опинившись таким чином в складі України. Ця невелика ділянка землі площею 35 га виявилась стратегічною. Володіння Тузлою забезпечило нашій державі контроль над Керченською протокою (її судноплавна частина знаходиться в українських територіальних водах) і, відповідно, чималі, в кілька сотень мільйонів доларів щорічно, надходження до бюджету. Тому Москва, діючи традиційно підступними методами, вирішила повернути острів собі, заодно провівши зондаж поступливості України (крім цього Путін не проти зміцнити свій рейтинг напередодні парламентських виборів у Росії). Для цього розпочалося будівництво дамби, яка мала б з’єднати острів і Таманський півострів. Спочатку це подавалось як захисні заходи по укріпленню берега від розмивання морем, що проводяться з ініціативи місцевого козацтва і про що не знають у Москві (правда – класний анекдот), потім – що це робота місцевого губернатора.

Але 20 жовтня Росія показала своє справжнє обличчя, заявивши про свої претензії на острів. Причому в доволі оригінальній формі. Москва просить Україну пред’явити документи, які б свідчили про приналежність острова нашій державі. В мене виникло зустрічне питання – а в Росії є документи на землі Чечні, Татарстану, Сибіру, Далекого Сходу, Курильських островів? Чи таких міст як Рязань, Новгород, Ярославль, Суздаль, Володимир-на-Клязмі, які колись належали українським князям (а деякі вони самі заснували), що правили в Києві? Може нам також виставити претензії Росії? Най доводять, що вони не верблюди.

Вищезгаданий сценарій ймовірний, коли ініціатором конфлікту виступила Росія. Але є і інший можливий варіант Тузлівської кризи. Якщо його ініціатором стала Україна, точніше наша теперішня влада. Така постановка питання перестає здаватися нереальною, коли ми згадаємо, що через рік у нас вибори. А влада до сих пір не має серйозного кандидата, який міг би реально протистояти Віктору Ющенку.

В історії є багато прикладів, коли влада, переважно недемократичного, авторитарного напрямку, не змігши вирішити внутрішні проблеми, прагне піднести свій рейтинг, а заодно і відвернути увагу народу від внутрішньополітичного становища в державі, за рахунок проблем зовнішніх, так би мовити маленької війни.

Уявіть собі, яким героєм виглядатиме наш президент, коли він оборонить територіальну цілісність України! Або хтось, кого влада визначила в спадкоємці Леоніда Даниловича, особисто очолить оборону острова від зазіхань клятих москалів і відіб’є ворожу навалу! Та тоді тільки ця “хоробра” людина зможе взяти „бразди” правління з рук нашого “гаранта” і повести український народ до нових “світлих вершин” і “звершень”! На Тузлу разом з Кучмою прибули і Медвечук, і Кирпа. Чим не герої!

Не виключено, що пан Леонід домовився з гаспадіном Владіміром, що “старший брат” допоможе “молодшому” зберегти таким чином існуючий в Україні режим. А Росія потім вибачиться перед нашою державою, “суворо” покарає винних (а таких без проблем знайдуть серед нижчого військового командування), і між нашими державами розвиватимуться ще більш “тісніші” і “дружніші” стосунки. А за наступних 4 чи 8 років нового (старого) президента Москва не то що Тузлу – взагалі все під себе забере. Те, що конфлікт призведе до падіння рейтингу Росії в світі, москалям не звикати. Сталіну ж гірше не стало, коли впав рейтинг Радянського Союзу після підписання пакту Молотова-Ріббентропа. Чи коли придушували революцію в Угорщині 1956 року та Празьку весну 1968 року. Кагебіст Путін вміє тонко прораховувати ситуацію.

Щоб стало трохи веселіше, назву ще один сценарій можливого розвитку конфлікту. Фантастичний. Москва силою захоплює Тузлу. Президент, як “гарант” Конституції, де записано статтю про територіальну цілісність України, оголошує війну Росії і ... здається в полон разом з цілою державою. Тоді в нас не тільки Тузлу... Такий собі Мюнхен-2003.

Смішно.

Сумно.

Бо з “гарантом” все можливе.

Україна опинилася перед серйозною міжнародною проблемою, від вирішення якої залежить значною мірою її подальше майбутнє. Різні люди реагують на неї по-різному. Верховна Рада ухвалила відносно жорстку заяву (за неї не голосували лише комуністи, які сплять і бачать себе в тісних обіймах “старшого брата”) про недружню поведінку Росії і можливий перегляд українсько-російських відносин. Свій протест проти агресії Москви виявляють численні громадські і політичні організації. Чітко виступили на захист територіальної цілісності нашої держави влада Кримської АР, прикордонники, які відмовилися йти у звільнення в умовах ескалації напруження. На острів були перекинуті нові військові частини.

Москва здійснила велику помилку, спровокувавши конфлікт навколо Тузли. Можливо це і піднесе рейтинг пропутінських сил в Росії, але безумовно посилить антиросійські настрої в Україні. І не допоможе сьогоднішній владі втриматися на своїх посадах. А всі прогнозовані сценарії підуть коту під хвіст. Бо може й сучасна влада безхребетна, та не безхребетний український народ. І він це неодноразово доводив. Доведе і цього разу.

А потім ми всі дружньо дякуватимемо братам-москалям за те, що допомогли нам остаточно прозріти і прискорили наш рух у Європу!